У християнстві похорон — це не просто вшанування пам’яті чи прощання з померлим, а провід душі в її пасхальному переході (успенні) від земного життя до вічності. Церква дивиться на смерть крізь призму Воскресіння Христа: смерть перестає бути остаточною трагедією та стає дверима до зустрічі з Творцем, де людина очікує загального воскресіння мертвих.

На відміну від учень, які вважають тіло лише «в’язницею душі», християнство ставить до людського тіла глибоку повагу. Під час чину похорону тіло померлого кадять, окроплюють свяченою водою та супроводжують молитвою, адже воно було храмом Святого Духа, приймало Святе Причастя і покликане до воскресіння у досконалій, преображеній формі.

Особливо зворушливим елементом чинопослідування є «останнє цілування» — символ прощення, миру та непорушної любові, яка не переривається смертю. Громада й рідні моляться про прощення прогрішень померлого, довіряючи його безмежному Божому милосердю, адже у Тілі Христовому живі й померлі залишаються єдиною родиною.